Керування та відповідність вимогам
У цьому розділі визначено, як команди платформи забезпечують корпоративну відповідність вимогам у кожній збірці — через сокет керування, базові лінії та схеми каталогу й домовленості, яких дотримуються автори каталогу, — не закодовуючи політику жорстко в компілятор. Подіям життєвого циклу Day-2 присвячено розділ Життєві цикли Day-2.
Шаблони корпоративного керування та відповідності вимогам
Ключовий виклик у платформній інженерії — забезпечити корпоративне керування (як-от відповідність SOC 2, відстеження центрів витрат FinOps і суворе зіставлення відповідальності), не забруднюючи каталог з відкритим кодом.
Якби Aggrega жорстко вбудував предметно-специфічну логіку у свої офіційні компоненти, він перестав би бути компілятором без власної позиції й перетворився б на фреймворк, що нав’язує власну позицію. І навпаки, якщо відповідність вимогам повністю залишити розробникові, критичні теги будуть написані з помилками, забуті або обійдені.
Щоб розв’язати це, Aggrega надає механізми сокетів Wasm для відповідності вимогам, а підприємство визначає політику. Підприємства досягають керування за принципом нульової довіри, приймаючи у своїй екосистемі два окремі суспільні договори.
1. «Bring Your Own Baseline» (BYOB) + шлюз валідації Wasm
Для статичних даних, які надає розробник (як-от команда-власник чи класифікація даних), підприємствам ніколи не слід покладатися безпосередньо на сирий каталог з відкритим кодом. Натомість архітектор платформи пише корпоративну базову лінію — поля, які має нести кожен внутрішній компонент, оголошені один раз у записі SchemaLibrary, — і використовує роль вердикту керування, щоб примусити до її використання.
Контракт каталогу: Підприємство створює базову лінію, яка вимагає певних тегів, але не створює жодної інфраструктури.
apiVersion: aggrega.ai/v1beta1kind: SchemaLibrarymetadata: name: CorporateBaseline version: 1.0.0spec: schemas: Ownership: type: object properties: owner: { type: string } cost_center: { type: string } # The developer MUST provide these, or the schema validator halts the build required: [owner, cost_center]Кожен внутрішній компонент (наприклад, acme/datastore/postgres) посилається на цей запис із власного schema: і додає власні значення, тож спільні поля й власні поля компонента валідуються разом:
apiVersion: aggrega.ai/v1beta1kind: Componentmetadata: name: acme/datastore/postgres version: 1.0.0 labels: component.aggrega.ai/type: stateful-serverspec: schema: values: $ref: "CorporateBaseline#/schemas/Ownership" properties: database: { type: string } required: [database]Базова лінія — це запис бібліотеки, а не базова сутність Component, тому що сутність Component, яка пише extends:, отримує schema: своєї бази цілком і не оголошує власних значень (див. Успадкування та дисципліна публікації).
Запобіжник валідації Wasm: Щоб розробник не міг обійти внутрішній каталог і взяти голий компонент core/postgres безпосередньо з публічного хабу, підприємство реєструє плагін топологічної валідації. Він обчислюється під час статичного аналізу — після того як граф зібрано і до того як буде відрендерено будь-який артефакт, — і тому бачить усю топологію, а не один компонент за раз.
# Evaluated by the governance ir-verdict role over the assembled graphpackage acme.governance
import rego.v1
deny contains msg if { some id, _ in input.graph.spec.nodes not input.graph.spec.values_mapping[id].owner msg := sprintf("node %v declares no owner; use a component whose schema references 'CorporateBaseline#/schemas/Ownership'.", [id])}Рішення, яке політика збирає під своїм ключем заборони, є відхиленням, і збірка на ньому зупиняється.
Заборона довільних з’єднань: Розробник може провести ребро через сокет, який каталог не оголошував, — ad hoc сокет (див. dependency-resolution). Ця відкритість навмисна, як і те, що компілятор не має щодо неї жодної думки: організація, яка хоче, щоб кожне з’єднання проходило через сокет, оголошений її архітекторами, виражає це як політику, а не покладається на компілятор. Кожне ребро графа має socket_declaration зі значенням declared або ad-hoc, тож правило займає один рядок:
# Evaluated by the governance ir-verdict role over the assembled graphpackage acme.governance
import rego.v1
deny contains msg if { some e in input.graph.spec.edges e.socket_declaration == "ad-hoc" msg := sprintf("%v connects to %v through the free-form socket %v; declare the socket in the component type's usesSchema.", [e.source, e.target, e.socket])}Значення завжди присутнє на кожному ребрі, хоч би як ребро було написане, тож політиці ніколи не доводиться читати відсутнє поле як «declared». І це окрема вісь: вона каже, звідки походить сокет, а не хто провів ребро, тож вона поєднується з origin_feature і origin_release, а не перетинається з ними, — політика може заборонити довільні з’єднання й водночас дозволити сутності Release з’єднувати оголошені.
Централізоване корпоративне керування (оцінювання повної реальності): позасмугові механізми (як-от CODEOWNERS у git-репозиторії) переглядають файли, що змінюються, а не архітектуру, у яку вони компілюються. Ролі вердикту керування оцінюють саму архітектуру. Оскільки AOT-компілятор будує граф IR, сплющуючи як Aggregate розробника, так і Release оператора платформи, політика в ролі ir-verdict оцінює повну реальність до того, як буде згенеровано фізичні артефакти, а політика в ролі render-verdict оцінює самі артефакти. Політики можуть фатально зупинити збірку, якщо розробник запитує незатверджену сутність Component або — читаючи походження aggrega.ai/recipe-uri, проставлене на кожному відрендереному об’єкті, — якщо сутність Manifest зіставляє компонент із незатвердженою сутністю Recipe.
2. Мутаційний шлюз Wasm (динамічна відповідність вимогам)
Розробників не слід змушувати вручну вписувати теги відповідності середовищу (наприклад, environment: production або soc2_in_scope: true) у свій Aggregate, оскільки вони змінюються залежно від цілі GitOps.
Для динамічних метаданих підприємства використовують Mutation Gate — роль label-transform сокета керування, що виконується під час побудови топології. Після розгортання графа і до того, як статичний аналіз його оцінить, компілятор виконує плагін Wasm, приєднаний підприємством. Цей плагін читає середовище сутності Release, мітки, які вузли вже оголошують, і значення, оголошені екземпляром кожного вузла, і називає мітки, які мають нести вузли збірки, — тож потрібні метадані потрапляють до компонента без того, щоб розробник їх вписував (наприклад, мітка compliance.aggrega.ai/data-class: restricted, визначена за середовищем сутності Release, або datastore.aggrega.ai/engine: vector, визначена за оголошеними розширеннями бази даних). Значення доступні лише для читання: плагін вирішує лише мітки й нічого більше.
Політика в цій ролі називає мітку — вузол, ключ і значення, якого вона набуває, — а не пише інструкцію редагування, яку застосовує збірка. Причина важлива для кожного, хто пише таку політику: інструкція адресує мітку шляхом, а ключ мітки Aggrega зазвичай містить /, який є роздільником шляху, тож написаний вручну шлях адресував би вкладене розташування замість однієї мітки. Збірка адресує мітку, яку називає рішення, а проєкція вузлів, яку отримує ця роль, розміщує їх на один рівень менш глибоко, ніж вердикт щодо всього графа.
# Evaluated by the governance label-transform role, during topology constructionpackage acme.tagging
import rego.v1
labels contains {"node": id, "key": "acme.com/soc2-scope", "value": "true"} if { input.compilation_context.environment == "production" some id, node in input.graph.nodes node.labels["component.aggrega.ai/type"] == "stateful-server"}Оскільки ці теги вводяться в пам’яті в стандартний словник метаданих до початку рендерингу, плагіни рендерингу Wasm можуть читати їх, щоб умовно генерувати певні фізичні конфігурації — наприклад, посилені ресурси AWS або Kubernetes — у міру рендерингу артефактів.
Правило формулюється один раз: приєднання керування мають область дії робочого простору. Два наведені вище шаблони пишуться для кожного компонента й кожної сутності Feature, але приєднання керування, яке їх забезпечує, — ні. Плагін керування приєднується до ключа plugins.governance конфігурації робочого простору, і це приєднання зв’язує кожну збірку в робочому просторі. Тож корпоративне правило формулюється рівно в одному місці: платформна команда приєднує плагін один раз, і жоден компонент, сутність Aggregate чи Release не мусить погоджуватися на нього, згадувати його чи змінюватися, щоб воно діяло. Саме це робить запобіжник валідації з шаблону 1 повною відповіддю, а не домовленістю окремого проєкту, — розробник, який обходить внутрішній каталог і запитує голий core/postgres, оцінюється тією самою приєднаною політикою, що й усі інші, бо політика є властивістю робочого простору, а не обраного ним компонента.
Правило робочого простору відхиляє; воно не переписує контракт розробника. Область дії універсальна, а ефект навмисно обмежений вердиктом. Правило, що діє скрізь, зупиняє збірку, яка його порушує, називаючи, що треба виправити, і не може натомість змінити компонент-порушник, щоб привести його до відповідності. Ця межа й тримає механізм придатним до налагодження в масштабі всієї інфраструктури: збірка або відповідає правилам, які оголошує робочий простір, або зупиняється з повідомленням, що вказує на написаний рядок, а відрендерений вихід ніколи не містить обмеження чи ресурсу, яких не запитував жоден написаний файл. Там, де підприємство справді хоче, щоб граф змінили, а не оцінили, воно приєднує роль перетворення — шаблон 2 вище, — і ця зміна обмежена тим, для чого оператор її приєднав, тому вона є явною дією платформної команди, а не невидимим переписуванням.
Практичний наслідок для платформної команди, що замикає коло відповідності вимогам: форму, яку має мати корисне навантаження, слід виражати як обмеження схеми на корпоративній базовій лінії, міжсутнісні правила, яких вимагає інфраструктура, — як приєднану роль вердикту, а похідні метадані, які розробник ніколи не мав би вписувати, — як приєднану роль перетворення. Усі три оголошуються один раз і застосовуються до кожної збірки, і жодне з них не вимагає, щоб розробник знав про їхнє існування.
3. Збереження предметних знань (конфігурації та безпека)
Оскільки компілятор Aggrega без власної позиції, він не має жодних жорстко закодованих знань про фреймворки ШІ, бюджети токенів чи розбиття пам’яті. Натомість загальні cloud-native схеми слугують порожньою посудиною. Замість того щоб бути жорстко закодованими в ядрі компілятора, вузькоспеціалізовані предметні знання розподілені по всій розширюваній екосистемі Aggrega. Вони інкапсульовані в каталозі платформи через спеціалізовані components, features і recipes. Розробники зберігають свій конкретний прикладний намір у блоках values і uses — суворо керованих оголошеннями schema: архітектора (компактна форма або повна JSON Schema 2020-12) і сокетами usesSchema, — тоді як фізичний переклад цих знань виконують плагіни WebAssembly, специфічні для цілі.
A. Моделювання предметно-специфічних реалізацій (валідованих через розділені схеми)
Архітектори платформи можуть використовувати конвеєр розділених схем, щоб моделювати будь-яку складну архітектуру повністю незалежно від ядра компілятора:
- Непрозора логіка виконання (
values): Якщо підприємство розгортає AI Gateway, розробник налаштовує власну поведінку шлюзу — для ШІ-шлюзу стандартної бібліотеки це мапаmodels, що публікує кожен псевдонім, який може запитати викликач, і upstream, до якого розв’язується кожен із них. Ядро компілятора не розбирає ці поняття. Вони безпечно перебувають у непрозорому корисному навантаженніvalues, суворо валідованому оголошеннямschema:компонента. Компілятор просто передає це навантаження плагіну Wasm, щоб згенерувати конфігурацію шлюзу. Засоби керування, спільні для кількох шлюзових продуктів, як-от ланцюжок резервних варіантів, кількість повторних спроб чи вибір між записами, що публікують той самий псевдонім, — це сутності Features, приєднані до шлюзу, а не значення на ньому, кожна з яких реалізується для шлюзу у власних термінах цього шлюзу. - Відображення топологічних залежностей (
uses): Коли фреймворк ШІ пов’язує агента з його інструментами чи з векторним сховищем даних, цей зв’язок визначає, хто з ким розмовляє, тож його оголошують у стовпіuses; список імен, що зберігається уvalues, як-отtools_allowedзі стандартної бібліотеки, — це домовленість, яка не проводить ребра. Компілятор дослівно проводить ці явні ребра в графі IR. Це дає змогу подальшим плагінам рендерингу Wasm програмно генерувати мережеві політики й фізичні межі, потрібні для захисту з’єднань, без того щоб компілятор розумів базовий фреймворк ШІ. - Складні структури даних (наприклад, CoALA): Замість обмеження одним пласким списком цілей архітектори оголошують у
usesSchemaстільки сокетів, скільки потрібно структурі, кожен із власним селектором і власноюvalueSchemaдля кожного ребра. Наприклад, щоб реалізувати фреймворк CoALA, архітектор може оголоситиsemantic_memory,episodic_memoryіworking_memoryяк окремі сокети, тож кожне сховище пам’яті стає окремою топологічною ціллю. Загальні рушії політик оцінюють ці структуровані ребра, щоб зробити обов’язковими детальні запобіжники контролю доступу для кожної окремої когнітивної частки.
B. Базові механізми безпеки та опосередкування
Хоча корисне навантаження залишається без власної позиції, загальна схема забезпечує суворі структурні механізми, що підтримують безпечну генерацію артефактів:
- Шаблон «приєднання, а не значення»: домовленість стандартної бібліотеки полягає в тому, що облікові дані запитуються як приєднання і ніколи не записуються в блок
values, де вони були б вбудованим літералом, який компілятор переносить дослівно. Приєднання облікових даних називаєtypeсутності Feature облікових даних (позначеної міткоюfeature.aggrega.ai/kind: secret) і використовує власніvalues, щоб описати запит до сховища секретів. Маршрутизація облікових даних тоді є пізнім зв’язуванням, незалежним від можливостей, і ядро компілятора ніколи не розв’язує й не розкриває сам матеріал — воно передає вказівник, який надала сутність Recipe від Ops. Це домовленість, яку заохочують каталог і схеми, а не перевірка компілятора: компілятор не інтерпретує, що означає листокvalues, тож автор, який вбудовує матеріал, його й вбудовує. Те, що схема справді гарантує, — це те, що поверхня приєднань існує і типізована. - Абстрактна перевірка довіри: Оскільки блок
valuesшироко розширюваний, архітектори можуть зробити обов’язковими абстрактні директиви, як-отtls_pinningабоrequired_signatures: 2(для консенсусу кворуму). Ядро компілятора дослівно передає ці валідовані схемою об’єкти в плаский граф IR. Власний плагін рендерингу Wasm може потім прочитати ці значення, щоб згенерувати артефакти для апаратних шлюзів затвердження Human-in-the-Loop (HITL). Якщо застосунок намагається обійти правила консенсусу, фізично розгорнутий проксі блокує виконання, доки не отримає затвердження через вебхук.
C. Розширена операційна безпека (spec.interoperability)
Щоб захистити вразливі робочі навантаження від конфліктних мутацій інфраструктури, загальна схема Feature визначає засіб керування сумісністю:
spec.interoperability.conflictsWith— список сутностей Features, які не можуть потрапити до того самого компонента, що й ця. Компілятор зупиняє збірку перед рендерингом, коли приєднання, з якими зрештою опиняється компонент, — зібрані з кожної області дії, що його досягає: самого компонента, підсистеми чи межі, що його містить, його запису компонента в сутності Release та розгортання, керованого анотаціями, — містять цю сутність Feature і одну з тих, які вона називає. Це порівняння назв, оголошених автором сутності Feature, із сутностями Features, які несе компонент, без вкладання будь-якого змісту в одні чи інші: несумісність — це судження автора, а компілятор тримає збірку в його межах. Достатньо одного оголошення, назви зіставляються незалежно від їхніх версій, а дві сутності Features, приєднані до сусідніх меж, що не мають спільного компонента, ніколи не зустрічаються.
4. Керування мережевими межами (домовленість про заборону за замовчуванням)
Розробники не пишуть мережеві політики безпосередньо; потрібні мережеві межі відображаються графом проміжного представлення (IR) компілятора, який містить кожне топологічне ребро між компонентами, оголошеними в сутності Aggregate.
- Внутрішні межі. Компілятор будує плаский граф IR і сам нічого не обмежує: без політики кожне з’єднання, яке дозволяє мережа кластера, залишається досяжним. Домовленість полягає в тому, що політика, написана для компонента, дозволяє з’єднання лише там, де сутність Aggregate оголошує для нього ребро, на додачу до того, що називає власне приєднання політики, і забороняє кожне інше з’єднання в напрямку, яким керує політика.
- Реалізація стандартної бібліотеки. Каталог стандартної бібліотеки реалізує цю домовленість як дві сутності Features, які оператор приєднує до компонента в сутності Release, по одній для кожного напрямку з’єднання:
core/caller-allowlistдопускає з’єднання лише від компонентів, чиї ребраusesвказують на нього, аcore/egress-allowlistдозволяє компоненту з’єднуватися лише з компонентами, на які вказують його власні ребра, і з DNS кластера. На цілі helm кожну з них реалізує сутність FeatureRecipe, яка записує Kubernetes NetworkPolicy з ребер, які їй передає компілятор, визначаючи поди кожного компонента за тим, що вивів власний рендеринг цього компонента, — селекторами й мітками, які несуть його робочі навантаження, простором імен, у який їх виведено, і портами, які оголошують їхні контейнери, — тож жодна мітка чи порт не повторюється вручну. Кожна також допускає власні поди компонента і те, що сутність Release називає в приєднанні: джерела поза сутністю Aggregate на вхідному боці, а на вихідному — діапазони адрес для цілі, яку кластер не запускає, яка не рендерить подів для вибору і допускається лише за діапазоном, на будь-якому порту. Компілятор не може перевірити кластер, тому кожна з них зупиняє збірку, доки сутність Release не підтвердить, що мережевий плагін кластера застосовує мережеві політики; compose не має мережевої політики, і збірка, яка приєднує там будь-яку з них, зупиняється. - Публічний ingress (агностичний контроль периметра). Публічний ingress регулюється власними правилами підприємства в ролі вердикту керування. Корпоративна команда безпеки може написати політику, яка оцінює тип онтології cloud-native вузла й відхиляє збірку, якщо розробник намагається приєднати функцію
public-ingressдо вузлаworkerабоtask. Компілятор не тлумачить, що означає «публічний»; він застосовує булевий результат шлюзу валідації Wasm.
5. Штампування походження під час компіляції
Компілятор під час компіляції створює запис походження, що фіксує версію компілятора та версії скомпільованих ним сутностей Aggregate, Manifest і Release, — і жодної часової позначки, тож запис ніколи не порушує побайтово ідентичний вихід. Рендерер helm виводить версію компілятора як мітку aggrega.ai/compiler-version на згенерованих маніфестах Kubernetes, а рендерер helm-chart — у файлах шаблонів, які сутність Recipe додає до чарту, оскільки власні шаблони чарту він копіює без змін; корпоративні команди безпеки використовують її, щоб визначити, які відрендерені артефакти було зібрано якою версією компілятора, — це важливо, коли в певному випуску компілятора виявлено вразливість і уражені артефакти потрібно перевірити.
Провайдер compose проставляє ті самі ключі походження як мітки сервісів, провайдер terraform — як файл походження в кожному модулі, який він збирає, а провайдер cloudformation — у Metadata кожного ресурсу; запис походження в пам’яті існує для кожної компіляції.
6. Метадані й анотації як поверхня розширення
Компілятор Go агностичний щодо концепцій, специфічних для предметної області, — фреймворків ШІ, рушіїв баз даних, ідіом Kubernetes — і працює лише з пласкими операціями на рівні графа над IR. Щоб керувати екосистемою, не вшиваючи логіку, специфічну для предметної області, у двійковий файл Go, платформа використовує стандартні мітки й анотації метаданих як поверхню розширення для знань предметної області.
Компілятор не читає жодних анотацій, специфічних для предметної області. Він збирає всі надані розробниками анотації та мітки качиної типізації в плаский граф IR і передає ці метадані дослівно плагінам керування та рендерингу. Екосистема WebAssembly тлумачить метадані й виконує потрібну логіку — оцінює політики відповідності, вставляє теги в cloud-native артефакти або запускає розгортання функцій — незалежно від ядра компілятора.
Це зберігає поверхню розширюваності широкою (будь-хто може написати плагін Wasm, який читає новий префікс анотацій), а ядро компілятора — стабільним: щоб екосистема додала нову анотацію, специфічну для предметної області, не потрібен жоден випуск ядра.
Що політика читає про приєднання
Роль вердикту, що оцінює граф IR, отримує граф повністю — з утриманням кожного значення, яке автор оголосив чутливим, як описано нижче, — і це включає кожне приєднання, яке несе кожен вузол, з ключем за ім’ям, яке дав йому автор, — або, для приєднання, записаного на одному зі з’єднань вузла, за псевдонімом з’єднання та слотом, з’єднаними крапкою. Сенс передавати деталі приєднань, а не зведення, полягає в тому, що Aggrega не має думки, яку можна було б звести: компілятор маршрутизує приєднання, не оцінюючи, що вони містять, тож факти, потрібні політиці для їх оцінки, — це ті факти, які політика отримує.
Для кожного приєднання граф містить:
- Тип Feature, який воно запитує, і версію каталогу, визначену для нього. Тип — це рядок, який написав автор, дослівно — посилання з закріпленою версією та посилання без неї є різними рядками для одного об’єкта, тож політика, що порівнює типи, має очікувати будь-яке з написань.
- Мітки каталогу приєднаної сутності Feature, дослівно. Без фільтрації, без нормалізації, у порядку, в якому їх оголошує сутність каталогу. Політика читає саме те, що написав автор каталогу, включно з мітками власного винаходу автора, про які Aggrega нічого не знає.
- Анотації каталогу приєднаної сутності Feature, дослівно. Власні
metadata.annotationsсутності Feature, що передаються на точно тих самих умовах, що й її мітки, — без фільтрації, без нормалізації, в оголошеному сутністю порядку, — тож ключ анотації у власному просторі імен автора надходить таким, яким його написано. Це інше питання, ніж анотація, через яку взагалі з’явилося приєднання, розгорнуте з анотації: граф повідомляє про це походження окремо, а приєднання, записане в блоціfeatures:, несе анотації сутності, не повідомляючи взагалі жодного походження розгортання. - Який оголошений слот приєднання воно заповнює. Слот
featuresSchemaзаповнюється приєднанням сутності Feature під ім’ям слота, тож приєднання, яке називає слот, оголошений його сутністю Component, повідомляє ім’я цього слота, а те, що не заповнює жодного, повідомляєfree. Приєднання, записане на з’єднанні, заповнює слот, який оголошує сокет з’єднання, і повідомляє ім’я цього слота; оскільки сокет не допускає іншого імені, воно ніколи не повідомляєfree. Значенням є ім’я слота, а не прапорець, бо те, яку точку прив’язки заповнено, зазвичай є кориснішою половиною відповіді. - На якому з’єднанні його записано, якщо на якомусь. Приєднання, записане на одному зі з’єднань компонента, несе сокет і псевдонім цього з’єднання, які називають ребро графа, на якому воно представлене, — а через це ребро й компонент, якому воно представлене. Приєднання з власного блоку компонента не несе жодного з них. З’єднання передається як дані, а не залишається для зчитування з імені приєднання, яке містить псевдонім, а не сокет.
- Чи обробляє воно матеріал, який автор оголосив чутливим, і які з його ключів доставки несуть цей матеріал. І те, й інше виводиться з оголошень — листа
sensitiveу схемі сутності Feature, слотаsensitiveу споживацькій сутності Component, чи то того, який вона оголошує для власних приєднань, чи того, що на сокеті, через який підключено з’єднання, — а ніколи з перевірки значення. - Його
values, йогоinfraі його зіставлення доставки, а також те, чи приєднання записано в блоціfeatures:, чи додано розгортанням на основі анотацій, — з утриманням кожного значення, яке автор оголосив чутливим, як описує наступний абзац.
Політиці повідомляють, де міститься матеріал, оголошений чутливим, але сам матеріал їй ніколи не передають. Кожен лист, який граф позначає як оголошений чутливим, — у values або infra будь-якого приєднання, хоч би в якій області чи на якому з’єднанні його записано, в infra приєднання межі, у власних values і infra вузла та у власних values і infra з’єднання — надходить до політики як маркер з одним ключем, {"aggrega_withheld": "declared"}, замість значення. Ключ зберігається, тож політика й далі бачить, які листи несе корисне навантаження; позначка, що називає ці листи, зберігається, тож політика й далі бачить, які з них несуть оголошений матеріал; і кожен перелічений вище факт надходить, як і раніше, разом із кожним значенням, якого не позначає жодне оголошення. Жоден із фактів, на яких ґрунтуються міркування політики, — що таке приєднання, що воно заповнює, кому воно представлене, що про нього каже його сутність каталогу і куди переміщується його секретний матеріал, — не є значенням, яке автор може оголосити чутливим, а сам матеріал — це єдине, що не потрібне політиці, щоб оцінити, куди він іде. Це те саме утримання, яке застосовує командний рядок, коли друкує граф, і демон, коли відповідає на запит редактора щодо нього. Ці поверхні повертають значення людині, яка явно про це просить; копія політики такого запиту не пропонує. Утримання застосовується лише до копії політики: граф, з якого рендерить збірка, залишається недоторканим, тож жоден відрендерений байт не змінюється.
Мітки приєднання зобов’язують компілятор рівно в одному місці, і це не рішення політики: слот може оголосити selector, і заповнення, мітки якого йому не відповідають, зупиняє збірку. Поза цим шлюзом мітки нічим не керують — те, як значення маршрутизується й доставляється, однакове, хоч би які мітки несла сутність Feature. Тож політика, що читає мітку, читає метадані, які компілятор переніс без тлумачення, а не ставить під сумнів гілку всередині нього.
Анотації каталогу сутності Feature не зобов’язують її ніде: жодна поведінка компілятора не розгалужується залежно від них, і слот не оголошує щодо них жодного обмеження, як може щодо міток. Їх переносять, і нічого більше.
Правила, які це дає змогу записати і жодного з яких компілятор не встановлює за вас:
- Заборона вільного приєднання. Організація, яка вимагає, щоб кожне приєднання заповнювало оголошену точку прив’язки, відхиляє будь-яке приєднання, що повідомляє
free. Це протилежна сторона того, що поверхня приєднання залишається відкритою: композиція за замовчуванням вільна, і оператор, який не хоче, щоб вона була вільною, так і заявляє. - Відмова в доставці чутливого матеріалу за значенням. Aggrega попереджає, коли оголошені чутливими дані передаються через ключ доставки як літерал, і ніколи не зупиняє збірку — родина облікових даних за значенням є свідомою. Оператор, який хоче, щоб це попередження стало відмовою, виражає це тут.
- Самостійне рішення про те, що вважати обліковими даними. Стандартна бібліотека позначає свої сутності Features облікових даних міткою родини, і читання цієї мітки — один зі способів міркувати про них. Ширший або вужчий предикат — внутрішня мітка, правило іменування, набір схвалених типів — так само доступний, бо надходять мітки, а не вердикт щодо них.
- Перевірки на основі будь-чого, що ваш каталог фіксує у власних метаданих. Організація, яка зберігає статус перегляду, резидентність даних або належність як анотації на своїх сутностях Feature, може вимагати їх від кожного приєднання. Правило, що спирається на анотацію, про яку Aggrega ніколи не чула, працює так само добре, як і те, що спирається на ключ, який вона постачає, бо анотації надходять такими, якими їх написано, — а це також означає, що сутність Feature і сутність Component оцінюються на однакових засадах, кожна за метаданими каталогу, які оголошує її власна сутність.
- Керування тим, що компонент представляє і кому. Облікові дані, записані на з’єднанні, називають це з’єднання, а ребро з’єднання називає його ціль, тож організація може відхилити облікові дані, представлені компоненту поза зоною довіри, яку вона позначає власною міткою, — це оцінка, що потребує обох кінців з’єднання, якої не дає жоден факт лише про споживацький компонент.
Роль вердикту приймає або відхиляє; вона ніколи не переписує. Збірка або триває без змін, або зупиняється з повідомленням вердикту, тож політика не може непомітно привести невідповідний граф у відповідність.
Деталі приєднань надходять до політики, що оцінює граф IR. Політика, що оцінює відрендерені артефакти, отримує ці артефакти й жодного графа, і це властивість цих вхідних даних, а не застосоване до них обмеження: два етапи відповідають на різні запитання, і топологія приєднань не належить до запитань, які можна поставити відрендереному результату.
Вираження правил організації мовою політик
Наведені вище шаблони описують, що робить приєднання керування; цей розділ про те, що пише підприємство, щоб його отримати. Команда платформи, якій треба сформулювати п’ятдесят правил, не хоче п’ятдесяти плагінів. Вона хоче мати свої правила як вміст — файли, які вона переглядає, версіонує й постачає, як будь-який інший артефакт, — з одним приєднаним рушієм, що їх оцінює.
Саме це дає рушій мови політик, приєднаний до сокета, і два такі рушії постачаються в компіляторі саме з цією метою: рушій Rego і рушій CEL. Оператор приєднує один із них, оголошує файли політик, які він має завантажити, і правила працюють: жодного зовнішнього інструментарію, нічого не завантажується під час збірки і жодної логіки політик у компіляторі. Оцінювання відбувається всередині гостя WebAssembly, де й живуть усі знання предметної області.
Той самий рушій обслуговує кожну роль керування, тож організація покриває всю свою поверхню одним приєднаним плагіном і кількома його приєднаннями:
- Оцінювання архітектури. Приєднана над графом збірки, політика читає кожен вузол, ребро і приєднання, які містить компілятор, а також перелічені поряд із ними шляхи маршрутизації, і повідомляє, що має зупинити збірку. Саме тут живуть інваріант топології, правило авторизації між межами чи правило потоку облікових даних.
- Оцінювання результату. Приєднана над відрендереними артефактами, політика читає файли, які створила збірка, — як текст і як розібрані документи там, де формат було розібрано до політики, — і звітує про конкретний результат.
- Надання похідних метаданих. Приєднана для формування міток, політика вирішує, які мітки несуть вузли збірки, на основі середовища сутності Release і того, що вузли вже оголошують. Це механізм, який описує шаблон 2 вище, з правилом, вираженим як вміст політики, а не як спеціально створений плагін.
- Додавання можливості, яку розробник не написав. Приєднана для вставлення анотацій, політика додає анотації до компонентів збірки; анотація під ключем, для якого сутність Manifest реєструє прив’язку, розгортається в приєднання сутності Feature, тож корпоративне правило може надати обгортку, потрібну компоненту, а не лише відхилити її відсутність. Рішення записує будь-яке значення, яке оператор міг би записати в цю анотацію, — рядок або об’єкт підключів для прив’язки, що маршрутизує кілька значень, — і збірка читає його так само, як читає те саме значення, записане в сутності Release. Рішення може лише додавати: значення, яке видалило б анотацію або відмовилося б від неї, відхиляється, а вставлене значення, яке збірка не може маршрутизувати або якого не приймає прив’язана сутність Feature, відхиляється із зазначенням плагіна, що його вставив.
Правило читає те, що несе корисне навантаження, і повідомляє своє рішення під іменованим ключем:
# Evaluated by a governance verdict role over the assembled graphpackage acme.security
import rego.v1
deny contains msg if { some id, node in input.graph.spec.nodes node.labels["compliance.aggrega.ai/data-class"] == "restricted" not node.labels["acme.com/owner"] msg := sprintf("node %v holds restricted data and declares no owner.", [id])}Правило, яке відстежує дані вздовж графа, читає маршрути, які перелічує корисне навантаження. language-reference/examples/policy-data-class-route/ — одне таке правило, від початку до кінця: воно зупиняє збірку, у якій компонент, що містить дані одного класу, досягає компонента іншого класу маршрутом, на якому не приєднано жодної сутності Feature, що знижує клас, а та сама сутність Aggregate завершується успішно, коли сутність Release спрямовує цей трафік через шлюз, що несе core/data-masking. Компілятор переносить мітку класу як рядок і нічого не впорядковує — класи, їхній порядок і сутності Features, що вважаються такими, які знижують клас, є налаштуваннями приєднання. Правило написано по одному разу для кожного з трьох рушіїв — двох, скомпільованих у CLI, і OPA за еталонним гостем-адаптером, — кожну копію окремо, тож збірка, щодо якої два рушії не згодні, показує цю розбіжність.
Власний словник політики зберігається. Рівні серйозності, на які реагує сокет, є закритою множиною, але імена, під якими політика збирає свої рішення, належать політиці. Імена за замовчуванням — ті загальноприйняті, які вже використовує корпус Rego, а оператор, чиї політики називають свої рішення інакше, оголошує зіставлення в налаштуваннях приєднання, — тож організація, яка вже підтримує бібліотеку політик, приймає сокет, не переписуючи її. Зіставлення типізоване схемою, яку плагін оголошує для своїх налаштувань, тож неправильно сформоване зіставлення зупиняє збірку ще до запуску будь-якої політики, а не маршрутизує вердикт хибно.
Ціла бібліотека політик переміщується як одне приєднання. Набір політик можна приєднати файл за файлом або як єдиний архів, що разом містить його файли політик і документи даних, який відкриває гість. Архів, який не вдається прочитати, повідомляється саме як такий, з назвою файлу, — ніколи як набір політик, що не дійшов жодного рішення, бо «бібліотека була нечитабельною» ніколи не повинно бути невідрізненним від «бібліотека дозволила збірку».
Політика, яку неможливо оцінити, зупиняє збірку. Коли політику неможливо оцінити, приєднання завершується невдачею, і збірка зупиняється з помилкою, що називає плагін, — свідомо відмінною від вердикту, який зупиняє збірку. Ці два випадки не можна плутати, і жоден із них не є дозволом.
Повна поверхня створення — корисне навантаження, яке надає кожна роль, ключі рішень, зіставлення з рівнями серйозності та спосіб приєднання архіву — описана в language-reference/plugins/policy-socket.md.
Успадкування й дисципліна публікації
Успадкування через extends: — це механізм каталогу, який дає змогу архітекторам платформи будувати спеціалізовані дочірні сутності на основі спільних базових ліній. Два види каталогу розходяться у своїх стовпах даних. Батьківська й дочірня схеми сутності Feature компонуються під час завантаження робочого простору, утворюючи уніфіковану схему з походженням для кожного листа. Розширювальна сутність Component не пише вмісту стовпа: вона записує літеральний маркер schema: inherited і отримує блок schema: своєї бази точно таким, яким його написала база, на будь-якій глибині ланцюжка.
Саме це розв’язує питання керування, яке порушує спільна базова лінія, — які обмеження дочірня сутність може оголошувати відносно своєї бази. Для сутності Component відповідь структурна, а не наглядова: оголошений контракт дочірньої сутності просто є контрактом бази, тож дочірня сутність не може послабити, вилучити чи змінити тип обмеження бази, і для збереження базової лінії не потрібна жодна перевірка під час публікації. Дочірня сутність, якій обґрунтовано потрібне суворіше правило, ніж оголошує її база, виражає його як додатковий запис у своєму блоці assertions:, що компонується поряд із правилами бази, а не замінює їх.
Що дочірня сутність Component таки компонує — це структура: її слоти приєднань (featuresSchema), сокети топології (usesSchema), список дозволених самовставлень (inject) і іменовані assertions зливаються вздовж ланцюжка, причому повторно оголошений запис повністю замінює запис бази.
Розміщення правил: які правила живуть у плагіні політик, а які — у схемі кожної сутності Component
Плагін дисципліни публікації — це місце для наскрізних правил, що діють у межах усього каталогу: правил ланцюга постачання (напр., «кожна сутність Recipe має через implements: реалізовувати сутність Component, яка існує в каталозі»), корпоративних правил відповідності (напр., «кожна сутність Component з compliance.aggrega.ai/scope: pci-dss має через extends: розширювати корпоративну базову лінію pci»). Ці правила охоплюють кілька сутностей, оцінюють робочий простір як ціле або застосовують домовленості під час публікації, а не під час збірки.
Оголошення schema: кожної сутності Component / кожної сутності Feature — це місце для обмежень окремої сутності: типів, діапазонів, шаблонів і переліків для кожного поля; міжпольових правил, виражених в окремому блоці assertions:. Ці обмеження локальні для однієї сутності й переміщуються разом із нею каталогом.
Цей поділ не довільний. Правило на кшталт «кожне обов’язкове поле має бути присутнім» — це обмеження окремої сутності, місце якого в масивах required:. Правило на кшталт «кожна дочірня сутність, що розширює батьківську pci-dss, має оголосити мітку керування на рівні робочого простору» — це міжсутнісне правило, яке застосовує плагін політик. Ці два класи правил ніколи не перетинаються, бо відповідають на різні запитання: схема перевіряє «чи відповідає цей екземпляр своєму контракту»; плагін політик перевіряє «чи задовольняє цей каталог наскрізні правила, яких вимагає робочий простір».
Під час написання нового правила керування питання розміщення таке: чи залежить правило лише від вмісту однієї сутності (→ схема або блок assertions), чи від зв’язку між кількома сутностями або від конфігурації на рівні робочого простору (→ плагін політик). Шаблон Wasm-лінтера — канонічний механізм для наскрізного випадку; корпоративні каталоги можуть поширювати власні плагіни політик, які споживають той самий інтерфейс контракту плагінів, що й стандартний плагін дисципліни публікації.
Дисципліна префіксів анотацій
Простір імен анотацій несе семантику походження — різні префікси вказують на різні аудиторії та різні органи управління. Автори каталогів, корпоративні платформні команди й сама платформа Aggrega записують анотації в один і той самий плаский словник; саме префікс тримає аудиторії відокремленими.
| Префікс | Походження | Аудиторія | Змінюваність |
|---|---|---|---|
aggrega.ai/ (без піддомену) | Зарезервовано: виводиться лише компілятором Aggrega | Внутрішні інструменти, позначення походження | Користувач не може записувати; анотації з префіксом без піддомену, оголошені в користувацькому вмісті, відхиляються під час публікації |
<sub-domain>.aggrega.ai/ (наприклад, component.aggrega.ai/, feature.aggrega.ai/, compliance.aggrega.ai/) | Домовленість каталогу | Архітектори, які створюють сутності каталогу; Wasm-плагіни політик, що споживають мітки | Видавці каталогу записують; споживачі читають |
<enterprise-domain>/ (наприклад, acme.com/, my-org.io/) | Корпоративне накладання | Корпоративні платформні команди; корпоративні Wasm-плагіни | Корпоративні автори записують; компілятор платформи ігнорує їх як непрозорі метадані |
<community-domain>/ (наприклад, cncf.io/, kubernetes.io/) | Зовнішня екосистема | Міжекосистемні інструменти, що читають загальновідомі мітки | Керується спільнотою |
Префікс aggrega.ai/ без піддомену підлягає найсуворішій дисципліні: він зарезервований виключно для анотацій, які виводить платформа. Компілятор виводить у відрендерений результат aggrega.ai/compiler-version, aggrega.ai/component-id, aggrega.ai/recipe-uri, aggrega.ai/boundary-path і пов’язані ключі походження; користувацький вміст, який безпосередньо оголошує анотацію aggrega.ai/<key>, відхиляється під час публікації. Ця дисципліна не дає анотаціям, написаним користувачем, конфліктувати з відомостями про походження, які виводить платформа.
Префікси піддоменів під <sub-domain>.aggrega.ai/ — це простір домовленостей каталогу. Стандартна бібліотека використовує component.aggrega.ai/type (мітку хмарної нативної онтології), feature.aggrega.ai/kind (поділ сутностей Feature на операційні та облікові), compliance.aggrega.ai/* (мітки осі відповідності) та подібні обмежені підпростори імен. Кожним піддоменом керує певна аудиторія каталогу: component.aggrega.ai/* — автори сутностей Component, feature.aggrega.ai/* — автори сутностей Feature, compliance.aggrega.ai/* — аудиторія політик відповідності. Читання між піддоменами (Wasm-плагін, що читає з кількох підпросторів імен) дозволене, але рідкісне; кожен плагін зазвичай обмежується одним підпростором імен.
Префікси корпоративних доменів (acme.com/..., my-org.io/...) — це поверхня розширення платформи. Компілятор Aggrega розглядає їх як непрозорі метадані; їх споживають корпоративні Wasm-плагіни. Підприємства створюють будь-яку структуру префіксів, що відповідає їхньому управлінню, — пласку (acme.com/owner: team-payments), піддоменну (security.acme.com/scope: pii) або ієрархічну (org.acme.com/billing-center: finance). Платформа не обмежує компонування корпоративних префіксів; єдине правило — корпоративні префікси не повинні конфліктувати з aggrega.ai/ або його піддоменами.
Ця дисципліна важлива, бо анотації поширюються каскадно — анотації, записані на підсистемі сутності Aggregate, поширюються на кожен компонент підсистеми, власні анотації екземпляра компонента перевизначають анотації його підсистеми, а анотації модуля доходять до власних компонентів модуля; анотації на межі сутності Release поширюються на кожен компонент межі. Анотація провайдера потрапляє до відрендереного виводу з будь-якого боку, а якщо обидва боки записують той самий ключ, застосовується значення сутності Release. Без дисципліни префіксів анотація на боці сутності Aggregate могла б непомітно перезаписати ключ походження, виведений платформою, або корпоративна анотація могла б конфліктувати з ключем домовленості каталогу. Таблиця префіксів робить аудиторії явними, а правило запобігання конфліктам — таким, що його можна застосувати під час публікації.
Перелік поверхонь анотацій для кожної сутності та семантику каскаду з трьох кошиків (.context.annotations.release / .context.annotations.catalog / .context.annotations.aggregate) див. у language-reference/vocabulary/labels-and-annotations.md.