aggrega build
aggrega build компілює пару сутностей Aggregate + Release в артефакти, рідні для провайдерів (маніфести Helm, придатні до розповсюдження чарти Helm, YAML для docker-compose), у каталозі dist/ в корені робочого простору, як описано в розділі Вивід. Сутність Release є єдиною точкою входу: вона називає Aggregate і Manifest, оголошує межі та спрямовує компоненти до провайдерів.
Загальні прапорці
Два прапорці мають поведінку, яку наведений нижче довідник прапорців сам по собі передати не може:
--catalog <dir>— каталог, що містить сутності каталогу — авторські види Component, Feature, Recipe і FeatureRecipe разом із видами бібліотек, Aggregates і Plugins, — які завантажуються рекурсивно. Кожен каталог--catalogпереглядається раніше за налаштовані, у вказаному порядку. Щоб переглядати локальний каталог проєкту поряд зі спільним, передайте обидва (--catalog ./catalog --catalog ../shared-catalog) або перелічіть їх уcatalog_dirs. З--detailпро кожну сутність, яку затіняє каталог із вищим пріоритетом, повідомляється в stderr разом з іншими попередженнями збирання. Каталог--catalog, якого не існує, зупиняє збирання з його назвою. Так само діє каталог, указаний уcatalog_dirs, який насправді не є каталогом: збирання зупиняється, перш ніж щось буде прочитано чи записано, із назвою цього запису, а також файлу конфігурації та рядка, де його вказано, — див. Звідки читаються локальні сутності. Збирання, що зупиняється через те, що посилання не розв’язалося ні в що, називає в примітці під повідомленням про зупинку кожен файл у цих каталогах, який оголошує apiVersion Aggrega — рядок, що починається без відступу зapiVersion:і має значення, яке починається зaggrega.ai/, — і не зміг завантажитися, наприклад не розбирається як YAML, разом із причиною, яку назвав сам парсер, серед файлів каталогу, пропущених під час завантаження; файл YAML, що оголошує іншу apiVersion або не оголошує жодної, не є документом Aggrega і там ніколи не називається.--detail— повідомляє, що зробив крок pull, — та сама тимчасова діагностика подій pull, яку виводитьaggrega pull --detail. Чи є про що повідомляти, визначає те, чи було кроку pull запитано — через--auto-pullабо ввімкненнямauto_pull, — а не те, чи вже наявний lockfile: запитаний крок pull виконується в обох випадках, заповнюючи відсутній lockfile і дотримуючись закріплень в наявному. Коли крок pull не виконується, прапорець виводить в stdout однорядкову примітку й продовжує роботу — він ніколи не вигадує рівень розв’язання, якого немає в закоміченому lockfile. Щоб побачити стан розв’язання залежностей сутності Release після pull, використовуйтеaggrega inspect.
--dry-run описано в розділі Попередній перегляд збирання без запису, а --trace і --trace-unredacted — у розділах Вивід трасування і Показ прихованих значень нижче.
Заповнення lockfile під час збирання
За замовчуванням збирання щодо залежностей працює лише на читання: йому потрібен lockfile, і воно жодного не записує. --auto-pull і параметр робочого простору auto_pull додають до збирання крок pull, тож одна команда розв’язує залежності сутності Release і компілює з тим, що розв’язала.
Зміну в сутності Release lockfile помічає. Lockfile записує сутність Release — і кожну сутність Release, яку вона розширює — за дайджестом її вмісту, тож збирання лише на читання над сутністю Release, зміненою після pull, зупиняється ще до будь-якого рендерингу, називаючи файл і пропонуючи вам виконати aggrega pull --release <release>, що записує зміну, зберігаючи всі інші закріплення. Зміна коментаря чи пробілів також враховується, бо дайджест охоплює байти такими, як вони є. Збирання з автоматичним pull саме виконує цей крок pull, тож записує зміну і збирає.
Сутність Release рендериться один раз. Які зовнішні вхідні дані споживає сутність Release, випливає з її рендерингу, а не з того, що оголошують її документи, тож крок pull рендерить сутність Release, щоб це з’ясувати, — і цей рендеринг і є рендерингом збирання. Тому збирання з автоматичним pull коштує один рендеринг, так само як звичайне збирання з уже наявним lockfile.
Прапорці, що визначають рендеринг, застосовуються до нього. --trace, --verify-determinism, --disable-plugin-cache і --no-unsupported-field-warnings діють на рендеринг, який виконує збирання з автоматичним pull, на тих самих умовах, що й на рендеринг звичайного збирання, тож запит трасування чи перевірки детермінізму під час збирання однією командою дає вам їх. Виняток — --dry-run, і це відмова, а не мовчання: пробний запуск нічого не записує, тоді як крок pull записує, тож таке поєднання зупиняється до початку будь-якої роботи (див. Попередній перегляд збирання без запису).
Як збірка читає те, що закріплює lockfile
Закріплення в lockfile називає вміст — дайджест, — а не місце. Для сутності це дайджест того, що містить її публікація: її документа та файлів, які він називає, тож копія сутності в каталозі та запис кешу з її публікацією мають однакове закріплення, як описано в The lockfile. Збірка читає кожну закріплену залежність із джерел, які вже є на машині: спершу з каталогів, як і всюди, потім із кешу вмісту в .aggrega/cache. Для цього читання реєстр не запитується; завантажує лише крок pull, якщо збірка його виконує.
Запис кешу, який більше не відповідає своєму закріпленню, пропускається. Сутність, відредагована на місці — нове тіло під тією самою version, — залишає в кеші вмісту попереднє тіло під цим іменем і версією. Якщо каталог містить копію, дайджест вмісту якої збігається із закріпленням, збірка читає цю копію й ніколи не читає запис, і повідомляє про це в стандартний потік помилок, називаючи запис і обидва дайджести:
reuse: cache entry for <name>:<version> holds <digest the entry holds>, not the pinned <pinned digest>; passed over for <catalog file>, which holds the pinned bytesЯкщо жоден каталог не містить сутності, повний запис кешу, що містить саме закріплені байти, читається як залежність, тож сутність, вилучена зі свого каталогу після того, як її опубліковану копію було завантажено, і далі збирається з цієї копії.
Якщо жодне джерело не містить закріплених байтів, збірка зупиняється до будь-якого рендерингу з E0135 — або з E0133, якщо маніфест запису кешу не той, що закріплений у lockfile. Повідомлення про зупинку називає закріплення, запис кешу та дайджест, який він містить, а також кожну копію сутності в каталогах із її дайджестом або те, що жоден каталог її не містить. Щоб виправити це, виконайте pull за доступного реєстру: він знову завантажить закріплену версію та перевірить завантажене на відповідність закріпленню; що робить pull, коли реєстр більше не віддає цих байтів, див. у Honoring vs. updating.
Рендеринг, який виконує aggrega pull для виявлення зовнішніх вхідних даних, а також збірка чи попередній перегляд через aggrega serve або aggrega mcp читають свої закріплення так само.
Зовнішні вхідні дані під час збирання
Рендеринг може запитати вміст із віддаленої URL-адреси — наприклад, схему значень чарту з віддаленим посиланням, — і збирання ніколи не завантажує такий вміст, щоб додати його до того, що може прочитати рендеринг. Запит до URL-адреси, яку lockfile уже закріплює, обслуговується зі сховища вхідних даних робочого простору й перевіряється за записаним дайджестом, перш ніж будь-який байт потрапить до рендерингу. Запит до незакріпленої URL-адреси зупиняє збирання з назвою URL-адреси та кроку, який її закріплює; немає налаштування, яке перетворює цю зупинку на завантаження, бо непомітне розширення набору вхідних даних, які читає збирання, — це саме те, чого відтворюване збирання робити не повинне.
Якщо копія закріплених вхідних даних у сховищі зникла, ці вхідні дані завантажуються повторно за дайджестом, який lockfile уже записує, і перевіряються за ним, перш ніж щось буде записано або повернуто. Це не може змінити того, що бачить рендеринг, — дайджест було зафіксовано, коли вхідні дані закріплювали, — тож це відновлює сховище, а не розширює замикання, і lockfile лишається незмінним до байта. У режимі офлайн немає транспорту навіть для цього, і відсутня копія натомість зупиняє збирання з назвою режиму.
Закріплення відбувається, коли розв’язуються залежності сутності Release, тож те, що може читати збирання, визначено ще до його початку. aggrega pull — це той крок, і він єдиний.
Запис довіри до плагінів
Кілька аспектів поведінки збірки залежать від plugins-trust.yaml — закоміченого файлу поруч із lock-файлом сутності Release, який фіксує, до якого плагіна розв’язалося кожне підключення, що повертає вердикт: підключення plugins.governance у ролі ir-verdict або render-verdict і кожне підключення plugins.linter. Його записує aggrega pull, а його поля описано в схемі запису довіри до плагінів; далі йдеться лише про те, що з ним робить сама збірка.
Збірку звіряють із записом до запуску будь-якого з цих плагінів. Плагін, отриманий із кешу, чий дайджест артефакту не збігається із записаним, відхиляється, а не запускається, — саме так зазвичай розв’язується таке підключення, а в aggrega pull описано, на які інші способи його розв’язання записаний дайджест не поширюється. А записаний елемент, якому більше не відповідає жодне підключення в .aggrega-config.yaml, зупиняє збірку: вилучення перевірки не змінює жодного байта рендеру, тож вивід, отриманий без перевіреного шлюзу, виглядає точнісінько як вивід, схвалений цим шлюзом. Зупинка називає плагін і пропонує два способи виправлення залежно від вашого наміру — підключити його знову, якщо вилучення було помилкою, або явно запросити вилучення, якщо ні, — і виводить команду, готову до запуску. Підключення, якого запис ще не містить, — це перша поява, і жодне з порівнянь на ньому не зупиняється.
Збірка звіряє кожен із цих плагінів із підписом, який фіксує його елемент, так само як звіряє елемент lock-файлу з тим, що фіксує він. Якщо елемент фіксує перевірений signature, збірка до будь-якого рендеру повторно обчислює хеш пакета підпису, названого цим фактом, у кеші й зупиняється з E0144, якщо пакет відсутній або відрізняється. Для плагіна, який вона читає з кешу вмісту, вона також зчитує з цього пакета, для якого артефакту зроблено підпис, і зупиняється з E0332, якщо його зроблено для іншого плагіна, ніж той, що прочитала збірка, — саме так виглядає signature, скопійований з іншого елемента, — незалежно від вимоги щодо підпису. Для плагіна, отриманого з кешу вмісту, обидві відмови називають aggrega pull --release <release>: наступний pull знову перевіряє підпис плагіна, фіксує власний підпис плагіна й кешує названий ним пакет, перезаписуючи кешовану копію, яка більше не відповідає своєму дайджесту. Якщо конфігурація довіри робочого простору вимагає підпису для плагіна, який збірка читає з кешу вмісту, — за тих самих налаштувань, за яких aggrega pull відхилив би його без підпису, тож skip_signature_verification і реєстр advisory дозволяють збірці продовжити так само, як і pull, — елемент без підпису або повна відсутність елемента для плагіна зупиняє збірку з E0331, називаючи плагін, plugins-trust.yaml і налаштування, що вимагають підпису. Виправлення — aggrega pull --release <release>, який під час кожного запуску перевіряє підпис плагіна в його реєстрі й фіксує його. Плагін, отриманий з одного з ваших каталогів або з копії всередині бінарного файлу компілятора, ніколи не підпадає під цю вимогу. Як і решта збірки, це читає файли, які вже є на машині, і нічого не запитує в жодного реєстру.
Збірка називає кожне відкликання, яке містить запис, поряд із кожним, яке містить lock-файл. Позначка, яку aggrega pull записала для одного з цих плагінів, повідомляється рядком deprecation:, що називає плагін, записаний рівень серйозності та повідомлення видавця, за будь-якого рівня, а build.halt_on_deprecated_severity вирішує, чи зупиняє вона також збірку, за тим самим правилом, яке застосовується до закріпленого посилання. Кожна інша поверхня, що звітує про Release, називає той самий набір тими самими словами, і жодна з них на ньому не зупиняється: aggrega validate --release, aggrega lint --release, aggrega inspect --closure, відповідь мовного сервера щодо валідації та замикання, а також describe і validate інструментів асистента. Запис, який існує, але не може бути прочитаний, зупиняє збірку, а не проходить як запис, що нічого не фіксує.
aggrega build --upgrade перезаписує цей файл. Він передбачає --auto-pull і запускає голе повне оновлення, яке повторно розв’язує кожну залежність, а отже, повторно розв’язує й перезаписує кожну записану ідентичність і вилучає кожен елемент, якому не відповідає жодне підключення. Тож якщо цей файл виявиться зміненим після збірки з оновленням, причина саме в цьому: прапорець охоплює кожну залежність, а записані ідентичності є частиною того, що розв’язується повторно, хоча вони й не є закріпленнями lock-файлу. На відміну від aggrega pull --upgrade, прапорець збірки не приймає цілі, тож його не можна звузити до одного плагіна: щоб прийняти або вилучити одну ідентичність, запустіть натомість aggrega pull --upgrade --release <release> <plugin>, який залишає незмінними всі інші закріплення й усі інші записані ідентичності.
Оскільки він охоплює все, він запитує підтвердження перед початком. aggrega build --upgrade підтверджує оновлення на тих самих умовах, що й голий aggrega pull --upgrade, — це та сама дія, тож і питання те саме. Передайте --yes, щоб відповісти заздалегідь для неінтерактивного використання; якщо стандартний ввід не є терміналом і --yes немає, збірка відмовляється, а не чекає відповіді, якої ніхто не може дати. Збірка, яка нічого не оновлює, нічого й не запитує.
Розв’язання робочого простору та детермінованість
Обов’язкове за схемою посилання manifest: сутності Release розв’язується відносно файлу
сутності Release. Відносний запис catalog_dirs (і відносний шлях до плагіна у файловій системі) розв’язується
відносно каталогу того .aggrega-config.yaml, який його оголосив, — «відносний»
завжди означає відносно файлу, у якому ви його записали, тож шлях означає те саме,
звідки б ви не запускали aggrega. Прапорець --catalog, який не має
файлу оголошення, розв’язується відносно поточного робочого каталогу. Посилання на реєстри
(oci://…, посилання на хаб) залишаються як є.
Корінь робочого простору — це каталог найближчого батьківського .aggrega-config.yaml з блоком workspace: або каталог, який називає --workspace-root. Коли корінь закріплено в такий спосіб, збірка не залежить від місця виклику: запуск aggrega build з кореня проєкту і з підкаталогу дає побайтово ідентичні IR і відрендерені артефакти, бо каталог, у якому виконується пошук, і шляхи до джерел, записані у вивід, не зміщуються разом із робочим каталогом. (Якщо немає ні маркера workspace:, ні --workspace-root, коренем є робочий каталог, тож вивід прив’язується до нього — хіба що робочий каталог нічого не прив’язує, а --release називає сутність Release абсолютним шляхом: тоді корінь знову визначається з власної теки сутності Release, тож каталог пошуку й шляхи, записані у вивід, належать проєкту, до якого належить Release, звідки б ви не запускали команду. Див. configuration.md.) Якщо й так робочий простір не знайдено і ніщо його не називає, збірка попереджає у стандартному потоці помилок, що тека, яку вона використала як корінь, не перебуває в жодному робочому просторі, і називає команду, яка робить її робочим простором; збірка, якій доручено спершу розв’язати залежності, відхиляється ще до будь-якого завантаження, бо кеш, який заповнює це розв’язання, було б записано в цій теці, і вона стала б робочим простором. Збірка, яка спершу нічого не розв’язує, усе одно рендерить, але з тієї самої причини зовнішній вхід, який закріплює lockfile, а кеш більше не містить, повторно не завантажується: плагін, який його запитує, отримує замість нього речення відмови, так само як отримує речення офлайн-режиму, і збірка повідомляє, що з ним робить цей плагін. --workspace-root або AGGREGA_WORKSPACE_ROOT, що називає теку, якої не існує, відхиляється раніше за будь-яку іншу дію збірки, із зазначенням того з двох, який її задав.
Змінні середовища
Параметри робочого простору, які читає build, можна перевизначити через середовище; вони мають вищий пріоритет за закомічену конфігурацію і нижчий за будь-який прапорець: AGGREGA_OFFLINE, AGGREGA_AUTO_PULL, AGGREGA_CATALOG_DIRS (список шляхів, розділених роздільником ОС; вказуйте абсолютні шляхи), AGGREGA_ARTIFACT_CACHE_DIR, AGGREGA_DEFAULT_REGISTRY і AGGREGA_WORKSPACE_ROOT. Повний перелік і модель пріоритетів див. у environment-variables.md.
Вивід
Згенеровані артефакти потрапляють у dist/ під коренем робочого простору, з якої б папки не запускали команду — із самого кореня, з папки під ним чи з папки деінде, коли корінь задано через --workspace-root або AGGREGA_WORKSPACE_ROOT, — а завершальний рядок називає цей каталог повністю:
Build completed: 4 files written to <workspace>/dist<workspace> тут позначає корінь робочого простору, який рядок виводить як повний шлях. Якщо робочий простір не знайдено і ніщо його не задає, коренем є папка, з якої запущено команду, тож dist/ записується туди. Якщо dist є посиланням, що веде за межі робочого простору, його відхиляють, перш ніж у ньому щось буде видалено чи записано. Сутність Release, яка не оголошує меж, записує файли окремо для кожного провайдера: dist/<provider>/<files>. Оголошена межа без directory: записує файли окремо для кожної межі й кожного провайдера: dist/boundaries/<boundary-path>/<provider>/<files>. Задані оператором перевизначення directory: і subDirectory: на межах сутності Release змінюють цільовий шлях; згортання за (path, provider) об’єднує учасників, що зводяться до того самого обчисленого шляху.
Файли, які збірка не записала
Збірка записує власні файли й не видаляє нічого, чого вона не записала, за одним винятком: dist/boundaries/, який збірка повністю генерує заново, очищується перед записом, тож файл, залишений там збіркою іншого варіанта, не переходить у дерево, яке його більше не створює. Усе інше в dist/ залишається як є — і файл, який записала попередня збірка, але ця вже не створює, і файл, який directory: межі поклав туди під час попереднього запуску, і файл, який ви поклали туди самі, — бо збірка не може відрізнити залишок від файлу, який ви зберігаєте там навмисно.
Натомість вона повідомляє вам про це. Після запису своїх файлів збірка переглядає сам dist/ і кожен каталог під ним, у який вона записала файл або через який пройшла, щоб записати файл глибше, і називає кожен файл там, якого вона не записала під час цього запуску, в одному попередженні у стандартний потік помилок. Файли називаються за шляхами відносно dist/, у відсортованому порядку, тож те саме дерево щоразу повідомляється однаково:
warning: the output directory holds 2 file(s) this build did not write, in directories it wrote into; nothing was removed, so they sit beside this build's output: "app/stale-from-earlier-run.yaml", "beside-the-tree.txt"Потім завершальний рядок їх підраховує:
Build completed: 1 file written to <workspace>/dist, beside 2 files this build did not writeКаталог, у який збірка нічого не записала і під яким теж нічого не записала, не переглядається, тож ваша власна тека, що зберігається під dist/, не перелічується файл за файлом. Збірка, яка не знаходить жодного такого файлу, не виводить попередження, і її завершальний рядок — той, що показано в розділі Вивід. У будь-якому разі файли, які записує збірка, — це ті самі байти. Щоб порівняти дві збірки або почати з нуля, видаліть dist/ перед збіркою.
Запит aggrega/build у aggrega serve та інструмент асистента build (aggrega mcp) записують через той самий крок, тож називають ті самі файли тим самим реченням: демон — як одне з notices своєї відповіді, а інструмент — як останнє зі своїх advisories. Пробний запуск нічого не записує, тож нічого з цього не повідомляє.
Відступи YAML
Кожен згенерований YAML-артефакт — файли docker-compose, шаблони та значення чартів Helm і маніфести Kubernetes — виводиться з однаковою шириною відступу. Ширину задає build.yaml_indent у .aggrega-config.yaml, а типове значення — 2 (загальноприйнята ширина для цих форматів):
build: yaml_indent: 2 # default; accepts 2 through 9Ширина застосовується в єдиній точці серіалізації, спільній для всіх рендерерів, тож вивід залишається побайтово ідентичним між запусками з тими самими вхідними даними. Значення поза діапазоном [2, 9] відхиляє валідація схеми конфігурації.
Повернення скомпільованого графа
--ir-graph записує граф, до якого звелася ця збірка, у стандартний вивід як JSON. Це доповнення: артефакти, як і раніше, записуються в dist/, підсумок, як і раніше, друкується, а згенеровані байти не змінюються. Граф виводиться раніше за все інше, що збірка там друкує, — один документ JSON і один завершальний символ нового рядка, — тож споживач, який декодує потік, читає його і зупиняється.
Повернутий граф — це той, який використав рендеринг, тож він описує саме ту збірку, що створила артефакти поруч із ним, а не повторне розв’язання тієї самої сутності Release. Його можна поєднувати з --dry-run: граф записується, за ним іде звіт про артефакти, а на диск нічого не записується.
Значення, які автор оголосив чутливими, у ньому приховано — зокрема values та infra з’єднання, якщо сокет компонента-споживача оголошує лист чутливим, — у структурованій формі, описаній у aggrega inspect. --unredacted разом із --ir-graph натомість друкує їх на умовах, які визначає aggrega inspect --unredacted: це стосується графа і нічого іншого — файли трасування мають власний --trace-unredacted, а згенеровані артефакти ніколи не приховуються, — і все, куди потрапляє вивід, тоді містить ці значення у відкритому вигляді. Без --ir-graph прапорець відхиляється, бо йому не було б чого розкривати.
Той самий прапорець із тим самим значенням є в aggrega inspect і aggrega validate.
Попередній перегляд збірки без запису
--dry-run виконує ту саму компіляцію, що й збірка, — ті самі перевірки залежностей, той самий рендеринг, ті самі провайдери — і виводить те, що було б згенеровано, замість того щоб записати це. Для кожного артефакту вказується шлях, який він займав би, і вміст, який він містив би:
aggrega build --release releases/production.yaml --dry-run==> <workspace>/dist/main/helm/webapp-configmap-webapp.yaml <==apiVersion: v1kind: ConfigMap...
Total build time: 2.5sDry run: 1 file would be written to <workspace>/dist; nothing was writtenАртефакти виводяться в тому порядку, у якому їх записує збірка, тож однакові вхідні дані дають однакові байти в однаковій послідовності, а вказаний шлях — це шлях, за яким записала б збірка: під коренем робочого простору, повністю розписаним там, де вище стоїть <workspace>.
Що не записується. Вихідний каталог залишається точно таким, яким він є, — він також не очищується, тож результат попередньої збірки залишається неушкодженим після пробного запуску. Lockfile не записується. У .trace/ нічого не записується.
Зовнішні вхідні дані поводяться точно так само, як у звичайній збірці, на умовах, викладених у розділі Зовнішні вхідні дані під час збірки. Тому пробний запуск читає те саме зафіксоване замикання, яке прочитала б збірка, замість якої він виконується, і те, що він показує, — це те, що записала б ця збірка.
Якщо посилання було відхилено, запуск називає кожне, до якого не зміг дістатися, і вказує на команду, яка їх фіксує:
note: the lockfile does not pin every external reference this render requested, so the following were declined and the render stopped short of the artifacts it would otherwise emit: - https://charts.example.com/values-schema.json Run `aggrega pull --release releases/production.yaml` to pin the inputs the render needs, then run the dry run againВиконайте aggrega pull один раз, і пробний запуск матиме все необхідне; більше нічого в ньому не змінюється.
Пробному запуску потрібен lockfile, і він ніколи його не заповнює. Збірка за замовчуванням працює лише на читання, і пробний запуск дотримується цього, хоч би яким способом було запитано заповнення. --auto-pull і --upgrade відхиляються одразу (див. нижче); налаштування робочого простору auto_pull перевизначається для цього одного виклику, тож робочий простір, який заповнює lockfile за замовчуванням, усе одно можна переглянути заздалегідь. Без lockfile пробний запуск зупиняється з тією самою порадою щодо виправлення, що й звичайна збірка лише на читання: спершу виконайте aggrega pull.
Прапорці, які він відхиляє. Три прапорці виконують запис, тому їх поєднання з пробним запуском не має чесного результату: ігнорування запису призвело б до зникнення запитаного заповнення, а його виконання порушило б єдину обіцянку, яку дає пробний запуск. Кожне таке поєднання зупиняється до початку будь-якої роботи, називаючи прапорець, який ви передали, і крок, який слід виконати натомість:
| У поєднанні з | Чому відхиляється |
|---|---|
--auto-pull | заповнює lockfile; виконайте aggrega pull окремим кроком |
--upgrade | повторно розв’язує кожну залежність і перезаписує lockfile; виконайте aggrega pull --upgrade окремим кроком |
--trace | записує файли для кожного вузла в .trace/; виконайте трасовану збірку без --dry-run |
Усе інше поєднується як звичайно. --verify-determinism рендерить кожен вузол двічі й порівнює байти, не записуючи жодного з них, а --catalog, --quiet, --progress, --debug і фільтри попереджень поводяться точно так само, як у збірці, що виконує запис.
Для чого він призначений, а для чого ні. Пробний запуск відповідає на питання «що згенерувала б ця Release», на яке може відповісти лише рендеринг, — тому він не замінює ні aggrega validate, яка перевіряє коректність без рендерингу, ні aggrega inspect, яка робить запити до графа перед рендерингом. Використовуйте пробний запуск, коли потрібною відповіддю є самі артефакти: щоб переглянути, як зміна сутності Release впливає на результат, або перевірити редагування сутності Recipe, перш ніж щось записувати в dist/.
Вивід трасування
Прапорець --trace вмикає налагоджувальний дамп для кожного вузла, що фіксує кожен проміжний стан компілятора. Вивід розміщується в .trace/ у корені робочого простору, поруч із dist/ (ніколи не всередині нього; таке розташування на одному рівні відповідає домовленості, прийнятій для .git/, .terraform/, node_modules/, і зберігає dist/ суто придатним до розгортання).
Структура каталогів організована за межами та за екземплярами:
.trace/└── boundaries/ └── <boundary-path>/ └── <instance-id>/ ├── 01-pillars-initial.yaml ├── 02-provides-evaluation.yaml ├── 03-inject-hydration.yaml ├── 04-inject-mapping.yaml ├── 05-source-resolution.yaml ├── 06-source-locals.yaml ├── 07-values-mapping.yaml ├── 08-workload-synthesis.yaml ├── 09-artifact-evaluation/ │ └── <per-artifact-file>.yaml ├── 09b-feature-rendering-boundary.yaml ├── 10-engine-synthesis/ │ └── <per-synthesized-file>.yaml ├── 11-engine-emission.log └── 12-labels-injected.logКожен слот фіксує певний стан компілятора:
01-pillars-initial.yaml— знімок для вузла того контексту, який читає шаблон, зроблений після розв’язання і до будь-яких змін на окремих етапах. Містить.values,.infra,.context,.parameters,.metadata.02-provides-evaluation.yaml— розв’язані виходиprovides:після обчислення provides.03-inject-hydration.yaml— об’єднаний канал.context.injectпісля гідратації inject (представлення висхіднихprovidesз боку споживача).04-inject-mapping.yaml— канал.context.injectпісля переписуваньinjectMappingу сутності FeatureRecipe.05-source-resolution.yaml— розібраний вмістsource:, який споживатиме провайдер. Присутній, лише коли сутність Recipe оголошуєsource:.06-source-locals.yaml— розв’язаний блокlocals:. Розв’язання джерела публікує.localsдо обчислення шаблонуsource:, тому цей слот записується незалежно від того, чи оголошує сутність Recipesource:.07-values-mapping.yaml— відрендерений вивідvaluesMapping:(словник, який отримує провайдер). Присутній, лише коли сутність Recipe оголошуєvaluesMapping:.08-workload-synthesis.yaml— контекст у тому стані, в якому він був, коли обчислювався шаблонworkload:і розбирався його вивід. Присутній, лише коли сутність Recipe оголошуєworkload:(вбудовано або завантажено через$import:). Сам розібранийWorkloadу цьому слоті відсутній: він з’являється, починаючи з09-artifact-evaluation/, коли вже усталений, а не в процесі обробки.09-artifact-evaluation/— по одному файлу на кожен обчислений артефакт. Присутній, лише коли сутність Recipe оголошуєartifacts:(із записами, вбудованими або завантаженими через$import:для кожного запису).09b-feature-rendering-boundary.yaml— контекст на момент завершення рендерингу вузла, коли прикріплені до нього сутності FeatureRecipes уже згенерували свої ресурси, а поруч із ним — розібранийworkload. Записується для кожного вузла.10-engine-synthesis/— по одному файлу на кожен синтезований маніфест, який провайдер створив із сутності Workload (режим workload для helm/compose). Присутній, лише коли провайдер виконав шлях синтезу.11-engine-emission.log— підсумок після виведення (кількість файлів, шляхи виводу) для вузла.12-labels-injected.log— мітки та анотації походження, записані у відрендерений вивід для вузла.
Починаючи з 03-inject-hydration.yaml, слот, що показує контекст вузла, містить блок .context.inject щоразу, коли захоплений ним канал доставляє принаймні один ключ під будь-яким механізмом: env, file, arg або механізмом з іншою назвою, у який записує відображення inject, injectMapping сутності FeatureRecipe чи власний блок inject: компонента. Вузол, єдиною доставкою якого є такий користувацький механізм, теж показує цей блок: цей механізм — під його власною назвою, а його ключі — в all, і значення, оголошене чутливим, в обох місцях читається як <redacted>. Слот, знятий тоді, коли канал нічого не доставляє, не має блоку .context.inject.
Записувач трасування не блокує виконання: трасування записується на диск паралельно з компіляцією, а не на її шляху. Введення-виведення трасування не впливає на затримку компіляції — та сама компіляція завершується за той самий реальний час незалежно від того, увімкнено --trace чи ні.
Значення, оголошені чутливими, у трасуванні
Дані, які автор оголосив чутливими, — лист схеми з sensitive: true або ключ доставки, чий матеріал надійшов із ключа provides, що його має, — записуються в трасування як фіксований текст <redacted>. Ключ зберігається, замінюється лише значення, тож слот і далі показує, які листи та які ключі доставки має вузол. Неоголошений сусідній елемент у тому самому блоці виводить своє значення дослівно; заміна визначається оголошенням і нічим іншим.
Значення, яке FeatureRecipe доставляє через власний injectMapping, також приховується. Це маршрут, якому передає доставку слот з порожнім списком inject, і маршрут, яким іде реалізація облікових даних лише через inject. Ключ доставки, який записує таке відображення, сам є шаблоном, тож жодне оголошення його не називає; натомість зчитується власний текст відображення. Коли цей текст посилається на лист values або infra, який приєднана сутність Feature оголошує як sensitive: true, кожен ключ доставки, створений відображенням, читається як <redacted> — зокрема й ключ, що не несе нічого чутливого, оскільки зчитування виконується для приєднання, а не для окремого ключа. Відображення, яке не посилається ні на що оголошене, виводить свої ключі дослівно.
Значення, яке шаблон обчислив із даних, оголошених чутливими, також приховується, навіть якщо його власний ключ не має оголошення. Його визначає посилання, яке написав автор: запис locals:, шаблон якого читає оголошений чутливим лист, приховується, так само як і поле source:, що робить те саме. Зчитування консервативне — шаблон, що звертається до цілого об’єкта, звертається до кожного оголошеного листа під ним, тож {{ range $k, $v := .values.creds }} приховує свій вивід, якщо будь-що під creds оголошене, — а запис locals:, який читає вже прихований сусідній запис, своєю чергою теж приховується. Сусідній запис такої самої форми, що не читає нічого оголошеного, виводиться дослівно.
Значення, що проходить через ребро uses, приховується відповідно до оголошень цілі, а не вузла-споживача, і приховується на обох поверхнях, куди ребро його переносить. .context.uses.<alias>.provides відтворює те, що опублікував цільовий компонент, тож цими значеннями керує схема цілі: ключ provides, який ціль оголосила чутливим, читається як <redacted> у слоті споживача, навіть коли споживач не оголошує нічого. Коли власний блок inject ребра спрямовує цей ключ на ключ доставки компонента-споживача, .context.inject також приховує цей ключ доставки — за тим самим правилом, якого вже дотримується відображення inject приєднання, зчитуючи те саме оголошення. Приховування виконується для кожного ребра окремо, тож два ребра, що публікують ключ provides з однаковою назвою, обробляються незалежно: те, ціль якого його оголосила, приховується, а інше виводиться дослівно. Решта ребра — його ціль, сокет, мітки та власні назви ключів відображення inject — не підпадає під оголошення provides цілі й виводиться дослівно.
Натомість values та infra окремого з’єднання, задані на самому ребрі, підпадають під сокет компонента-споживача: valueSchema та infraSchema, які оголошує цей сокет і які є контрактами, за якими перевіряється ця конфігурація. Лист, який будь-який із контрактів оголошує як sensitive: true, читається як <redacted> у .context.uses.<alias>.values або .context.uses.<alias>.infra, а ключ зберігається; так само й лист, що має значення за замовчуванням, оголошене контрактом; неоголошений сусідній лист виводиться дослівно. Оголошення цілі тут ролі не відіграють, а приховування виконується для кожного з’єднання окремо, тож лист із тією самою назвою на з’єднанні, сокет якого оголошує його читабельним, виводиться дослівно.
Приєднання, записані на з’єднанні, показуються під ребром цього з’єднання, за адресою .context.uses.<alias>.features.<slot>, і кожне приховується відповідно до оголошень власної сутності Feature — тих самих, що керують цією Feature, коли компонент тримає її безпосередньо. Лист values або infra, який Feature оголошує як sensitive: true, читається як <redacted>, так само як і ключ розв’язаного provides приєднання, який Feature оголошує чутливим; кожен ключ зберігається. Тип, версія та мітки приєднання, а також кожен лист і ключ provides, що їх Feature залишає неоголошеними, виводяться дослівно, тож опублікований локатор лишається читабельним поруч із матеріалом, на який він вказує. Приховування виконується для кожного з’єднання та слоту, тож та сама Feature, записана на двох з’єднаннях, розв’язується на кожному. Слот, що оголошує sensitive: true — на компоненті чи на його сокеті, — вказує, що приєднання обробляє секретний матеріал, і сам по собі не приховує жодного листа: які листи приховуються, оголошує Feature. Власні приєднання компонента не входять до блоків, які показує слот, оскільки трасування не містить блоку .features; те, що шаблон workload: читає з одного з них, охоплює повторний рендер, описаний нижче.
Розібраний Workload — це повторний рендер, а не знімок документа, який згенерувала збірка, і слоти, що його містять, — 09-artifact-evaluation/, 10-engine-synthesis/ та 09b-feature-rendering-boundary.yaml — зазначають це в записі workload_note поруч із ним. Відрендерений документ не зберігає, з якого оголошення походить той чи інший символ, тож у ньому немає ключа, за яким можна виконати заміну. Натомість трасування показує той самий шаблон workload:, обчислений удруге в контексті, де дані, оголошені чутливими, уже читаються як <redacted>. Оскільки шаблон бачить рядок там, де був рядок, результат зберігає форму згенерованого документа: ті самі поля, на тих самих місцях, з <redacted> на позиції прихованих даних і незмінним літеральним текстом навколо.
Дві відмінності повторного рендеру від згенерованого, обидві зазначені в примітці:
- Шаблон, що розгалужується за вмістом значення, рендериться інакше.
eqпорівняно з конкретним значенням, перевірка довжини, хеш або кодування значення: кожне з них бачить<redacted>і дає інший результат — іншу гілку, іншу довжину, інший дайджест. Саме тому трасування ніколи не стверджує, що показує згенерований документ. - Дані, які не називає жодне оголошення, передаються без змін. Заміна охоплює те, що називає ця вісь, — оголошений лист
values/infra, позначений ключ доставки, ключprovides, який власна сутність Component компонента оголошує чутливим, оголошеніprovidesспожитої цілі, лист власнихvaluesчиinfraз’єднання, який його сокет оголошує чутливим, оголошений лист або ключprovidesприєднання, яке компонент тримає сам (читається за адресою.features.<name>) або записаного на з’єднанні, а також значенняlocals:чиsource:, обчислене з одного з них. Це ті самі дані, за якими приховується відмова, спричинена шаблоном. Дані, що потрапляють у шаблон будь-яким іншим шляхом, наприклад ключprovides, якого не називає жодне оголошення і значення якого сутність Recipe обчислила з оголошеного листа, з’являються в повторному рендері точно так само, як у згенерованому документі.
Коли повторний рендер неможливо створити взагалі, слот зберігає ключ workload: і замінює документ рядком, що повідомляє про це й називає --trace-unredacted. Це повідомлення навмисне: проєкцію, яка просто зникла, неможливо було б відрізнити від сутності Recipe, що взагалі не оголошує workload:.
Перш ніж вважати .trace/ безпечним, варто врахувати одне обмеження: dist/ не редагується. Відрендерені артефакти генеруються точно такими, якими їх створив рендер, оскільки саме їх розгортають, і повторний рендер трасування їх ніколи не торкається — той самий вхід рендериться байт-у-байт однаково незалежно від того, увімкнено --trace чи ні.
Вважайте, що .trace/ містить секретний матеріал, і поводьтеся з ним так само, як із dist/.
Показ прихованих значень
--trace-unredacted разом із --trace записує у файли трасування значення, оголошені чутливими, замість тексту, що їх заміняє. Цей прапорець існує тому, що іноді саме приховане значення й потрібно налагодити: облікові дані, які надходять не з того приєднання, виглядають так само, як правильні, коли обидва показано як приховані.
Це також спосіб зафіксувати документ, який збірка справді видала: коли нічого не приховано, нічого й не потрібно заміняти, тож слоти workload: містять виданий документ, а не його повторний рендеринг, і запис workload_note відсутній.
Його обмежують три властивості:
- Кожен файл, який він записує, повідомляє, що це за файл. Кожен файл трасування, створений запуском, починається з коментаря, який називає прапорець і зазначає, що нижче значення, оголошені чутливими, наведено у відкритому вигляді, тож файл, згодом долучений до звіту про помилку чи залишений у спільному каталозі, несе власне попередження. Коментар коректний у форматі самого файлу, тож файл і далі розбирається.
- Він стосується
.trace/і нічого іншого. Відрендерені артефакти побайтово ідентичні з ним і без нього — він змінює те, що показує файл налагодження, і ніколи не змінює того, що створює збірка, — а макетиaggrega inspectі діагностичний текст, який виводить невдала збірка, однакові в обох станах. - Він діє лише в межах одного виклику. Для нього немає параметра конфігурації, тож його не можна ввімкнути один раз і залишити ввімкненим для всіх, хто згодом збиратиме робочий простір. Запит на нього без
--traceзупиняє збірку з повідомленням, яке називає обидва прапорці, замість того щоб прийняти запит, який неможливо виконати.
Окремо від трасування збірка виводить одне попередження для кожного ключа доставки, що містить матеріал, оголошений чутливим, як літеральне значення, і називає компонент, ціль, приєднання та ключ доставки. Воно ніколи не зупиняє збірку, і --no-unsupported-field-warnings його не вимикає: цей прапорець охоплює те з написаного вами, чого ціль не може виконати, — інший клас.
Ключове слово, два місця, де його можна вказати, точне формулювання попередження та повну межу того, чого досягає таке оголошення, описано в vocabulary/compact-form-authoring.md, розділ «Declaring a leaf sensitive».
Коли використовувати --trace
- Діагностика того, чому відрендерений маніфест не містить очікуваного значення: пройдіть дампи кожного проходу, щоб знайти перший слот, де значення відсутнє.
- Перевірка детермінованості після оновлення компілятора: дві компіляції того самого вхідного набору з
--traceдають побайтово ідентичні дампи трасування; будь-яка відмінність у слоті локалізує регресію. - Ітеративна розробка каталогу: порівняння знімків
04-inject-mapping.yamlі06-source-locals.yamlпоказує, що бачать шаблони сутності Recipe під час обчислення.
Приклади
Скомпілювати сутність Release з локальним каталогом:
aggrega build --release releases/production.yamlСкомпілювати з окремим каталогом:
aggrega build --release releases/production.yaml --catalog ../platform-catalog/Переглянути, що згенерувала б сутність Release, нічого не записуючи:
aggrega build --release releases/production.yaml --dry-runСкомпілювати з дампами трасування для налагодження:
aggrega build --release releases/production.yaml --traceПісля компіляції перегляньте .trace/boundaries/<boundary>/<instance>/, щоб побачити стан після кожного проходу. Каталог .trace/ перезаписується під час кожного запуску з --trace; попередній стан трасування між компіляціями не зберігається.
Перехресні посилання
aggrega-pull— отримати сутності каталогу з реєстру OCI до локального каталогу.aggrega-validate— перевірити коректність каталогу, замикання Release або окремої сутності без генерування артефактів; та сама перевірка залежностей, яку виконує збірка, але без рендерингу.aggrega-lint— перевірити домовленості щодо публікації каталогу в тих самих трьох областях.aggrega-inspect— виконати запит до графа IR після фіналізації графа, не переходячи до рендерингу.- Помилки — категоризований формат відображення помилок, який з’являється в CLI.
Синтаксис
aggrega build [flags]Опис
Compile an Aggregate and Release pair into provider-native artifacts under eachboundary's output directory.
The Release is the single entry point: it names the Aggregate and the Manifest,declares the boundaries, and routes each component to a provider. What aprovider emits is the provider's own shape — Helm manifests, a redistributableHelm chart, docker-compose YAML — so the output directory holds whatever theproviders this Release routes to produce.
The output directory is dist/ beneath the workspace root, whichever folder thecommand is run from, and the closing line names it in full. A run that finds noworkspace uses the folder it was run from as the root, and writes dist/ there.
Build is read-only by default and needs a lockfile. Run "aggrega pull" first tocreate one, or pass --auto-pull to fill it in-process for this build.
Given identical input, build writes byte-identical output, which is what makesthe rendered tree reviewable as a diff.Прапорці
| Прапорець | За замовчуванням | Опис |
|---|---|---|
--auto-pull | false | Виконати крок pull перед збіркою: розв’язати залежності сутності Release у lockfile і кеш у межах процесу, а потім зібрати з ними. Це те саме заповнення в межах процесу, яке виконує налаштування auto_pull робочого простору, увімкнене для однієї збірки без редагування конфігурації робочого простору. Сам по собі це інкрементне заповнення — наявні закріплення враховуються, а посилання без закріплення розв’язуються й додаються |
--catalog | [] | Каталог; можна повторювати. Кожен —catalog <dir> додається на початок стеку пошуку каталогів (перший збіг перемагає): catalog_dirs робочого простору або, для сутності Release, якій конфігурація робочого простору надає власні каталоги в workspace.releases, каталоги цієї Release; стек завершується каталогом з назвою catalog у корені робочого простору, якщо такий є. Порожній список catalog_dirs взагалі не читає жодного локального каталогу. |
--debug | false | Виводити зрозумілу людині докладну діагностику в stderr — час виконання кожної фази та кількість сутностей і залежностей. Переважає —quiet: докладний вивід виводиться завжди. На відміну від —trace, який записує машинозчитувані проміжні файли для кожного вузла в .trace/ |
--detail | false | За замовчуванням збірка лише читає і не виводить подробиць розв’язання. Коли виконується крок pull — бо передано —auto-pull або в робочому просторі ввімкнено auto_pull, — збірка заповнює lockfile у межах процесу незалежно від того, чи він уже існує, і цей прапорець виводить для кожної розв’язаної сутності, що зробило це заповнення: отримало заново з реєстру, повторно використало слот кешу, знайшло в локальному каталозі, надало зсередини бінарного файлу компілятора або зовнішнє (власна сутність Aggregate або Manifest цієї Release, прочитана з файлу чи запису, який називає Release). Коли крок pull не виконується, замість рядків для кожної сутності виводиться один рядок про це. Лише stdout; не зберігається |
--disable-plugin-cache | false | Пропустити постійний дисковий кеш компіляції плагінів для цієї збірки й компілювати гостьові модулі плагінів заново в кеші в пам’яті, який відкидається після завершення збірки. За замовчуванням вимкнено, тобто спільний дисковий кеш використовується повторно між збірками. Не змінює результат рендерингу |
--dry-run | false | Відрендерити Release і вивести те, що вона згенерувала б, замість запису: можливий шлях і вміст кожного артефакту йдуть у stdout, а вихідний каталог і lockfile залишаються незмінними. Зовнішні вхідні дані поводяться так само, як у звичайній збірці — закріплені вхідні дані надаються зі сховища з адресацією за вмістом (і повторно отримуються за дайджестом, коли blob відсутній), а рендеринг, що запитує незакріплену зовнішню URL-адресу, зупиняється з її назвою, — тож пробний запуск показує саме те, що записала б збірка. Не поєднується з —auto-pull, —upgrade або —trace, кожен з яких записує, — виконуйте заповнення залежностей або збірку з трасуванням окремим кроком. Поєднується з —policy-input, файли якого тоді — єдине, що він записує |
--ir-graph | false | Також записати граф IR, обчислений цим запуском, у stdout як JSON, на додачу до всього, що ця команда вже створює. Значення, які автор оголосив чутливими, з нього вилучаються; передайте —unredacted, щоб натомість вивести їх. Артефакти все одно записуються, а підсумок усе одно виводиться; граф записується перед ними обома |
--no-unsupported-field-warnings | false | Приглушити клас попереджень про непідтримувані поля: повідомлення, які ціль видає щодо написаного вами, що вона не може врахувати, — поля Workload, яке вона не може виразити (як ціль нижчої точності, наприклад compose), або анотації aggrega.ai/, на яку вона не реагує для вхідного типу вузла. Інші попередження рендерингу все одно з’являються. Лише для відображення; не змінює результат рендерингу |
--policy-input | — | Записати в цей каталог корисне навантаження, яке кожна роль управління передає прикріпленому там плагіну, одним рядком JSON: саме те, що збірка передає плагіну, причому кожне значення, яке збірка від нього приховує, приховано. Для annotation-transform, label-transform та ir-verdict файл — це документ input, який читає політика в цій ролі. Для render-verdict рушій політик перебудовує корисне навантаження, перш ніж його прочитає політика, — з нього розбираються documents кожного артефакту, — тому політику render-verdict на вбудованому рушії перевіряють у збірці, прикріпивши її так, щоб вона повідомляла на рівні warn або info; для плагіна, .wasm якого ви зібрали самі, aggrega plugin run-local --plugin <plugin.wasm> --export verdict_render --with @<dir>/render-verdict.json запускає його на цьому файлі. Роль, до якої нічого не прикріплено, теж записується — як корисне навантаження, яке отримало б прикріплення без джерел і без налаштувань, тож політику можна написати ще до її прикріплення. Кожна роль записується в <role>.json (annotation-transform, label-transform, ir-verdict, render-verdict); якщо прикріплення однієї ролі отримують різні корисні навантаження — одне має власні джерела чи налаштування або перетворення змінює те, що читає наступне, — кожне натомість записується в <role>.<position>.<plugin>.json, де position — порядковий номер прикріплення цієї ролі, починаючи з 1, у порядку, в якому їх перелічує конфігурація робочого простору, а plugin — останній сегмент посилання на плагін без версії, з екрануванням будь-якого символу, неприпустимого в назві файлу. Файли з такими назвами, що вже є в каталозі, замінюються, а нічого іншого там не зачіпається. Файли записуються незалежно від того, завершилася збірка чи зупинилася, а збірка, що зупинилася до запуску якоїсь ролі, називає кожну роль, для якої не записала файлу. Запит цих файлів не змінює жодного артефакту й жодного вердикту. Поєднується з —dry-run, який тоді записує ці файли й нічого більше: вихідний каталог і lockfile залишаються незмінними |
--progress | false | Примусово ввімкнути відображення прогресу збірки навіть тоді, коли stderr не є терміналом, виводячи один простий рядок для кожного кроку після його завершення разом із часом. За замовчуванням auto: інтерактивний контрольний список фаз показується лише тоді, коли stderr є терміналом, що інтерпретує escape-послідовності, термінал, який їх не інтерпретує, отримує ті самі прості рядки, а перенаправлений чи переданий через конвеєр вивід не отримує нічого. —quiet і —debug обидва переважають —progress |
--quiet | false | Приглушити відображення прогресу збірки в stderr. Не впливає на stdout. Має пріоритет над —progress |
--release | — | Шлях до YAML-файлу Release (обов’язково). Відносний шлях розв’язується відносно каталогу, у якому ви запускаєте команду, а не відносно кореня робочого простору. Якщо цей каталог не належить до жодного робочого простору і корінь не вказано, абсолютний шлях знаходить робочий простір із власної теки Release |
--trace | false | записати проміжні файли для кожного вузла в .trace/ під коренем робочого простору, поруч із dist/, для подальшого аналізу |
--trace-unredacted | false | Записати значення, оголошені чутливими, у файли .trace/ замість тексту |
--unredacted | false | Виводити значення, які автор оголосив чутливими, замість їх вилучення. Усе, куди потрапляє вивід, — термінал, конвеєр, файл, запис екрана, — тоді містить ці значення у відкритому вигляді. Впливає лише на граф, який записує —ir-graph, і ні на що інше, тому потребує —ir-graph; для файлів .trace/ натомість використовується —trace-unredacted |
--upgrade | false | Зробити крок auto-pull повним оновленням: відкинути наявний lockfile і повторно розв’язати кожну залежність за поточним станом реєстру, підіймаючи кожну до найвищої доступної версії замість урахування наявних закріплень. Передбачає —auto-pull — сам по собі виконує pull із повним оновленням перед збіркою. Не приймає цілі, тож його не можна звузити до однієї залежності: щоб прийняти або скинути одне закріплення, натомість виконайте aggrega pull —upgrade —release |
--verify-determinism | false | Рендерити кожен вузол двічі й порівнювати згенеровані байти, зупиняючи збірку, якщо два рендеринги будь-якого вузла відрізняються. За замовчуванням вимкнено. Використовуйте його, щоб переконатися, що провайдер рендерить детерміновано — ідентичні вхідні дані дають побайтово ідентичний вивід, — на чому ґрунтуються гарантії GitOps-diff і побайтово ідентичного виводу |
--yes | false | Заздалегідь відповісти на підтвердження —upgrade для неінтерактивного використання. Впливає лише на цей запит і ні на що інше: збірка, яка не виконує оновлення, нічого не запитує, тож його передавання там не змінює поведінки |