Перейти до вмісту
AggregaAggrega
Обрати мову: Українська
Цю сторінку перекладено машинним способом. Читати оригінал англійською.

Глобальні прапорці

Прапорці, доступні для кожної підкоманди aggrega.

--workspace-root <path>

Використовує <path> як корінь робочого простору, повністю пропускаючи виявлення. Якщо прапорець не вказано, aggrega виявляє корінь, рухаючись угору від поточного каталогу, — або, якщо цей пошук нічого не знаходить, а команда називає свою сутність Release чи документ абсолютним шляхом, рухаючись натомість угору від теки цього файлу; див. Конфігурація, щоб дізнатися, що визначає корінь, у якому порядку і які команди називають такий файл.

AGGREGA_WORKSPACE_ROOT — відповідна змінна середовища: якщо --workspace-root не задано, корінь визначає ця змінна. Якщо прапорець задано, перевагу має він.

Корінь є коренем, хоч би де його задано, зокрема й для серверів: запит до aggrega mcp, який не називає власного робочого простору, обробляється в ньому, і нічого вище за нього не шукається. Корінь, який не є наявною текою, — шлях, що нічого не називає або називає файл, — відхиляє кожна команда, яка читає свій робочий простір, перш ніж зробити будь-що інше; aggrega serve і слухач aggrega mcp відмовляються запускатися з таким коренем, а aggrega mcp через стандартні введення й виведення все одно запускається і на кожен виклик, що діє в цьому робочому просторі, відповідає відмовою. Відмова називає те з двох джерел, яке його надало, — --workspace-root або AGGREGA_WORKSPACE_ROOT, — зі значенням точно в тому вигляді, у якому його задано. Команда, яка не читає робочий простір, як-от aggrega version, не читає й корінь і через нього не відхиляється.

Якщо не задано жодного з них і виявлення нічого не визначає, коренем є тека, у якій запущено команду, і команда, яка читає свій робочий простір, повідомляє про це одним рядком у стандартний потік помилок, називаючи цю теку і цей прапорець; див. Конфігурація, де також пояснено, чому в такій теці нічого не записується в кеш артефактів.

Глобальний файл конфігурації

--config <path> явно задає глобальний файл конфігурації для одного виклику. Він має перевагу над змінною середовища AGGREGA_CONFIG, яка своєю чергою має перевагу над розташуванням за замовчуванням, — і оскільки обидва способи задають файл навмисно, неіснуючий шлях є явною помилкою, а не тихим поверненням до запасного варіанта. На відміну від змінних налаштувань AGGREGA_*, жоден із них не перевизначає окреме налаштування; вони вибирають, який файл застосовується. Хоч який файл буде визначено, власні файли конфігурації проєкту все одно накладаються поверх нього. Порядок визначення та те, що належить до цього файлу, описано в розділі Конфігурація.

--config і змінна середовища AGGREGA_CONFIG вибирають не лише джерело читання, а й ціль запису: команда, запущена з --config <path>, читає свою конфігурацію з цього файлу й застосовує свою зміну до того самого файлу, тож те, що записує команда, наступна команда з такою самою формою виклику прочитає назад.

Команди, що змінюють конфігурацію, вибирають файл для запису залежно від характеру налаштування: конфігурація інструмента для всієї машини (реєстр) за замовчуванням записується в глобальний файл, тоді як конфігурація, що бере участь у збиранні (прив’язка провайдера або під’єднання до сокета governance/linter/importer), за замовчуванням записується в зафіксований файл проєкту. Щоб перевизначити це, передайте --global або --workspace, і команда виведе, куди вона записала.

Щоб створити глобальну конфігурацію на новій машині — зареєструвати реєстр і його політику довіри до підписів, щоб підписані артефакти завантажувалися й перевірялися без ручного редагування YAML, — запустіть aggrega config init. Щоб побачити, що застосовується просто зараз, а з --origin — який шар визначив кожне налаштування, запустіть aggrega config show.

--offline

Відмовляти в будь-якому зверненні до мережі для цього одного запуску.

Офлайн — це режим робочого простору, а не режим однієї команди, і його можна задати у трьох місцях: цим прапорцем, змінною AGGREGA_OFFLINE та ключем верхнього рівня offline у файлі конфігурації. Вони означають одне й те саме і діють у звичному порядку: прапорець переважає змінну, а змінна — файл.

Вимкнення — таке саме завдання прапорця, як і ввімкнення. --offline=false дозволяє мережу для однієї команди там, де закомічений файл конфігурації або експортована змінна ввімкнули цей режим. Це важливо, коли файл не ваш і ви не можете його редагувати: проєкт, чий .aggrega-config.yaml містить offline: true, відмовляє в публікації кожному, хто його клонує, і передавання --offline=false — єдиний спосіб, що не потребує ні коміту, ні експортованої змінної.

Що відмовляє, а що ні

Межу визначає те, чого потребує робота, а не те, яку команду введено.

Відмовляється, бо не може бути істинним без звернення до реєстру:

  • --upgrade, хоч би де він з’являвся. Він повторно розв’язує кожну залежність і підіймає кожну до найвищої версії, яку реєстр пропонує зараз, а «найвища доступна» — це твердження про те, що реєстр віддає саме зараз. Запуск із теплим кешем закріпив би те, що випадково опинилося в кеші, водночас повідомляючи, що версії піднято до найновіших, а це гірше, ніж зупинка.
  • Команди, чия власна робота — це мережевий обмін: aggrega push, aggrega push-artifact і aggrega registry update. Вони повідомляють про це ще до читання вашої сутності чи обходу ваших репозиторіїв, а відмова називає, яке з трьох місць увімкнуло режим, тож той, хто не вводив жодного прапорця, знає, де шукати.

Не відмовляється, бо машина, можливо, уже здатна це виконати:

  • Звичайний aggrega pull і aggrega build --auto-pull. Обидва дотримуються вже записаних закріплень і розв’язують лише те, що їх не має, тож робочий простір, усі посилання якого закешовано або наявні в каталозі catalog_dirs, завершується без жодного звернення назовні. Якщо такому запуску справді потрібно щось завантажити, у цей момент він отримує відмову з повідомленням, яке посилання не вдалося задовольнити.
  • aggrega build із заповненим lock-файлом, який читає все своє замикання з кешу. Єдине його звернення — це відновлення: якщо копія закріпленого зовнішнього входу зникла зі сховища, цей вхід завантажується повторно за дайджестом, уже записаним у lock-файлі. У цьому режимі немає транспорту навіть для цього, тож відсутня копія натомість зупиняє збірку з посиланням на режим.
  • Публікація з --dry-run. Уся її поведінка — повідомити, що вона опублікувала б, і нічого не викликати, тож це безпечна для офлайну форма публікації, а не суперечність режиму.

Ізольована від мережі машина з локальною копією свого каталогу й артефактів — саме той випадок, заради роботи якого існує цей поділ: такий робочий простір офлайн, і майже все, що він робить, усе одно виконуване.

Пріоритет конфігурації

Прапорець має перевагу над усім: над змінною середовища, над файлами конфігурації та над вбудованим значенням за замовчуванням. Повну ієрархію наведено в розділі Конфігурація, а список змінних із префіксом AGGREGA_ — у environment-variables.md.

aggrega config show --origin показує, який із цих рівнів визначив кожне налаштування, а введений вами прапорець позначається саме як прапорець — тож коли відмова називає рівень, якого ви не очікували, саме цією командою це можна перевірити.

Див. також

  • configuration.md — у якому файлі має бути параметр, і повна модель пріоритетів.
  • environment-variables.md — повний довідник змінних AGGREGA_*.
  • aggrega-serve.md — демон визначає свій робочий простір тим самим шляхом виявлення кореня.
ПрапорецьЗа замовчуваннямОпис
--config—шлях до глобального файлу конфігурації; має пріоритет над змінною середовища AGGREGA_CONFIG і розташуванням за замовчуванням. Файли конфігурації з дерева робочого простору все одно накладаються поверх нього
--no-colorfalseВимкнути кольори ANSI в усьому виводі. Також враховується змінна середовища NO_COLOR
--offlinefalseВідмовляти в будь-якому зверненні до мережі для цього одного запуску: офлайн-режим, увімкнений без редагування конфігурації. Передайте —offline=false, щоб вимкнути його для одного запуску, коли файл конфігурації або AGGREGA_OFFLINE уже його вмикає. Відмовляє те, що не може бути виконане без реєстру: —upgrade, чиє завдання — підняти кожну залежність до найвищої версії, яку зараз пропонує реєстр, і команди, робота яких сама є мережевим обміном, — push, push-artifact і registry update. Далі працює все, що машина вже може забезпечити: збірка за заповненим lock-файлом, —auto-pull для посилань, уже кешованих або наявних у локальному каталозі, і пробний запуск (dry run), який повідомляє, що він опублікував би, і нічого не викликає
--plainfalseРежим доступності: вимкнути кольори й виводити прості статичні рядки прогресу без анімації спінера чи перемальовування курсора, навіть у терміналі. Призначено для екранних зчитувачів
--workspace-root—абсолютний шлях, який слід використати як корінь робочого простору (виявлення пропускається)